Антикваріат, що своєю старістю повернув молодість будинку.
Індивідуальний стиль із минулого у сучасній інтерпретації.

Текст Віри Шпирки
Фото Ігоря Садового

Декілька років із вікон своєї квартири вони спостерігали за занепадом старого довоєнного будинку. Жаліли його і мріяли. Мріяли повернути добробут у колись так на совість збудований польський дім.

Він був не так старий, як виснажений. Поділом на квартири, протікаючим дахом, обгорілою стіною… Захований серед офісів центру міста, милувався мелодіями 70-літньої музичної школи, своєї ровесниці. А щонеділі прислухався до церковних дзвонів Успенського собору.

І коли прийшли архітектори, дизайнери, майстри, розібрали дах, взялися до решти знімати штукатурку… Йому стало боляче і страшно, що ці люди розберуть його по цеглині, зашиють гіпсокартоном. Але вони розуміли його, прислухалися до його поважного віку та побажань господарів. Зовні досить непримітний простий білий фасад, дерев’яні вікна, червона черепиця. Огорожа викладена з піщанику, цікаво накрита дашком із польської цегли, що лишилася після реставрації. Із цієї ж цегли збудували піч-мангал у саду, цегляний рукомийник, а зі старих балок зробили масивні лавки, гойдалку та садові меблі в альтанку.

Будинок відчуває, що кожну його часточку тут бережуть – тому докладає зусиль, аби відповісти любов’ю. Троянди квітнуть до морозів, у маленькій водоймі рибки безпечно зимують, а виноград – такий не дозріває навіть на півдні! На обвитій лозою терасі, у кріслах із гнутого дерева приємно ловити сонячні відблиски, що проникають між виноградними гронами та листям. Тут увечері при свічках найкраще смакує вино і тішить душу гармонія та добробут затишного Дому.

Гармонії вдалося досягти завдяки продуманим рішенням архітектора та дизайнера, що вирішили осучаснити будинок, але зберегти його вік. Розташована в міській зоні ділянка вигідно прихована за високою огорожею, а продумано розташовані вікна створюють атмосферу затишного маєтку. Тільки вікна другого поверху із коридору та кабінету дивляться на вулицю та на офісні будинки. Вікна першого поверху – гостьової спальні – визирають у подвір’я, а всі інші відкривають панораму зеленого саду та старої музичної школи.

Оскільки через занедбаність не вдавалося зберегти віковий вигляд будинку, дизайнер інтер’єру робив наголос на вінтажний стиль. Це у широкому сенсі використання будь-яких предметів побуту минулого в сучасній інтерпретації. Вінтаж – це пам’ять про те, що колись було в моді, індивідуальний стиль із минулого, дешевший за антикваріат, хоча достатньо витратний. Сучасне втілення історичного взірця потребує застосування значної частки ручної праці, натуральних матеріалів і деколи давно забутих прийомів обробки. У цьому випадку дизайнерові вдалося досягти шляхетної старовини. На підлозі теракотова зістарена керамічна плитка, ніби між її щілинки в’ївся віковий пил, потерті східці - сходжені кількома поколіннями. Підлога приватних помешкань із натуральної дерев’яної дошки з її візерунчастим плетивом волокон і сучків. Доволі сміливе рішення для стін із грубою фактурною штукатуркою. Особливо ефектно це простежується на затінених сходах на другий поверх: біле, із легкою бузковістю, забарвлення ніби висвічує стіни з середини всіма заглибинами та тріщинами старого дому.

Не приховано і балки на стелі: у вітальні в них елегантно вкраплені світильники, у спальні завдяки своїй природній грубості вони створюють атмосферу надійності, вікового укріплення, у дитячій кімнаті пофарбовані набіло, виглядають легко та мило. Найкраще ефект поєднання минулого та сучасного простежується у гостьовій кімнаті. Ідеально рівна стеля і виступаючі балки, старі нерівні стіни та геометричні ніші із вбудованою шафою, дерев’яні фасади та мінімалістичне металеве ліжко. В гостьовому санвузлі оголена польська цегла, глянцевий відблиск синьо-білої шахматки плиточок, вдало підібрані синьо-морські декори – таке враження, що будинок народився із цим антуражем. Безпосередньо декорацією та вибором текстилю в домі займалася господиня, покладаючись на свої уподобання, вишуканий смак і колекції від Лори Ешлі.

У холі витончено-гнута чорна лавка із дірчасто-мереживним сидінням. На перший погляд металева, але насправді вся ця софа із дерева! Вона із колекції антикварних меблів, має цілу низку нагород, перелічених із внутрішнього боку сидіння. Саме антикваріат став тим чинником, що своєю старістю повернув молодість будинку. Хоча визначення антикваріату як такого у спеціалістів є спірним, – це або 20-літня або 50- літня давність предмету, залежно від того, чи це книга, чи посуд, чи декори. Проте більшість віддають перевагу столітній межі: щоб сягнути статусу «старий предмет колекціонування», його збирають і зберігають із-з огляду на вік, рідкісність, стан, корисність, або інші унікальні особливості.

Відкритий простір кухні-вітальні з антикварними меблями є гордістю господарів. Привезені з старовинного Острога, вони налічують до ста років і переживають тут своє друге народження. Дбайливо відреставровані майстром своєї справи Артуром Мартиненком креденс із набором святкового посуду, величезний стіл і, неймовірно, вцілілих аж сім стільців запрошують до аристократичної сімейної вечері при свічках у масивному свічнику. Кухня із вбудованою технікою виконана на замовлення – вінтаж, копія масивних дверей і шухляди креденсу. Саме шухляди стали цікавим повторюваним елементом кухні-вітальні. Шухляда приховалася під холодильником, під керамічною стільницею робочого кухонного столика, декотрі демонструють колекцію фігурних макаронів, що стали смачним декором. У вітальні неординарні тумба зі сходинок-шухлядок і кавовий столик теж зі суцільних шухлядок із цікавою фурнітурою. Двері в кухні також до стилю, ними потрапимо у комірку з прихованим кухонним начинням або прямо на терасу і в сад. А для релаксу з друзями в цокольному приміщенні передбачена більярдна зі солідним баром. І тут про автентику будинку свідчать грубо мазані стіни, задекоровані бамбуковими шпалерами й очеретом із Басового Кута.

На другий поверх ведуть східці з декоративними віконечками-арками. Тут розташована кімната доньки-студентки з її власними картинами на стінах. Молодша донька мешкає в білій кімнаті. Все розпочалося зі старої різьбленої шафи, покритої білосніжною фарбою. До колекції було замовлено ще комод, столик, стелажі та ліжко. Тепер це все прикрашене рожево-лавандовими дрібницями та заквітчане бузком, що розцвів на шторах.

Меблі у спальні господарів теж антикварні, із цілісної колекції, включно з туалетним столиком і дзеркалом. Також оздобою будинку є колекція автентичних килимів, привезених із різних країн світу. Ноги у спальні гріє килим із Еміратів, у вітальні - із Індії, а в кабінеті – з Єгипту. Кабінет виконаний у яскраво-смарагдовій гамі, що контрастує з натуральним деревом, шкіряним диваном і дуже доречним колористичним використанням коркових шпалер. Атмосфера кабінету доволі різка порівняно із плавністю та легкістю всього будинку, але власне така зосередженість і необхідна для робочого місця.
Ванна кімната – приклад вишуканого аристократизму: багато простору, знову антикварні та вінтажні меблі, дорогі аксесуари. Парфуми, аромаолії і захоплення господині – бруски натурального мила – слугують своєрідним декором домашнього спа-салону.
Використання настінних коркових матеріалів також обумовлено їх властивостями: це натуральний продукт, природний антистатик, гіпо алергенний, хороший природний теплоізолятор та шумопоглинач, непримхливий в експлуатації, не абсорбує запахи.

Благодарим за предоставленный материал
редакцию журнала Real Home
www.realhome.com.ua