Три кити, на яких стоїть сучасна світова архітектура, – це простір, світло і технології. Відповідно, стандарти сучасного помешкання – це максимально прості архітектурні форми, максимально відкриті світлу та навколишній природі. І максимально «нафаршировані» технічними засобами, покликаними вдосконалити побут сучасної людини.

Власники земельної ділянки в околицях Будапешта хотіли саме такий ультрасучасний і за формою, і за вмістом будинок. Тож тут є й чималенький басейн, обладнаний повним набором сучасих водних розваг, і ліфт, і кінозал… Автоматична система затінювання вікон працює «з ранку до ночі», реагуючи на кожну хмаринку, аби забезпечити оптимальне освітлення й енергозбереження. У будинку є навіть система для транспортування білизни у пральню (!): система каналів з’єднує ванни і спальні безпосередньо з приміщенням пральні, розташованим у цокольному поверсі.

Очам українського замовника ця споруда ззовні має нагадувати такий собі будиночок із дитячого конструктора: чи то архітектор часу не мав, чи то розважався, складаючи абияк різнобарвні та скляні зони«кубики» одну на одну… Ані тобі такої милої нашому серцю симетрії, ані потужних стін, які мають захистити від негоди і недоброго ока, ані пишного декору в кращих традиціях «панського будинку»: з колонами, вежами, балюстрадами… Натомість саме такою є сучасна, початку ХХІ століття, архітектура. Її давно вже не хвилює декор задля декору: щоби перехожі зойкали від захвату, а сусіди вмирали від заздрості. Щодо екстер’єру, то вона керується логікою «екологічної сумісності» споруди та природи, а щодо інтер’єру – логікою максимальної комфортності кожного куточка простору, яким би великим чи малим він не був.

Площа цього будинку чимала – 700 м2 «плюс» басейн. Якби його будували «а-ля хата», то вийшла б досить монументальна споруда, що стирчить посеред пагорба, як «вилка в торті». Завдяки ж оригінальній конструкції, де архітектор розташував поверхи «сходинками», кожну з яких додатково поділив на автономні різноформатні зони, будинок практично «розчинився» у схилі пагорба. Пропорції його внутрішнього простору теж цілком відповідають уявленням про затишок: ви не почуваєтеся тут загубленими або надто дрібними.

Планування житлових зон відповідає логіці життя мешканців. Від вхідних дверей ви потрапляєте відразу на другий рівень, де сконцентровані приміщення «першої необхідності»: кухня, їдальня, вітальня, кабінет, спальні та ванні кімнати господарів. Нагорі – гостьова зона. Внизу, у цокольному, вікнами вглиб ділянки, рівні – басейн, кінозал, спортзал, господарські кімнати і гараж на три авто. По периметру будинку розташовані різноманітні тераси, вийти на які можна практично з кожної кімнати.

У будинку не втрачається навіть найменший промінчик природного світла: тераси і вікна сплановані відповідно до логіки інсоляції, «за сонечком». Завдяки різнорівневій конструкції споруди і відкритому, в тому числі вгору, просторові вітальні, будинок просто «просякнутий» світлом. Архітектор подбав також про ефектний вигляд із кожного вікна, вдосконаливши природні краєвиди делікатними композиціями з непретензійної зелені та річкової гальки. Аби врівноважити невигадливий шарм природи за вікном, дизайнер запропонував дуже стриманий декор інтер’єру вітальні та кухні: біло-світло-темно-сірий. Йому до пари й меблі, тож вітальня з першого погляду більше нагадує офіс, а кухня – операційну. Житлова зона вже щедріша на барви: тут з’являються і глухий бордо, і темно-помаранчевий, і хакі.

За сучасними європейськими стандартами, присадибна ділянка – це максимум природності. Навіщо ж оселятися за містом, аби знову «загортатися» в асфальт і плитку? Більшість території зазвичай займає доглянутий (пострижений) газон. У нашому випадку також маємо мінімум мощення. Навіть заїзд у гараж зроблено 50х50, «у шахматку»: крізь плитку з отворами проростає травичка. Ділянку не переобтяжують ні претензійні альпійські гірки, ні пишні штучні декорації з атрибутами «сільського життя»: возами, тинами, горщиками… З аксесуарів – тільки невеличкий дитячий майданчик, де є гірка і гойдалка – все, що потрібно для повного щастя дитині, яка має власний басейн.

Текст Лідії Лаєцької
Фото Глейзера Аттіли
Благодарим за предоставленный материал редакцию журнала Real Home