Спростовуючи феншуйні забобони, у центрі міста серед типових багатоповерхівок та ще й за синім супермаркетом на острівці кварталу котеджної забудови як втілена мрія про гармонію Середземномор’я біліє стильна вілла, оточена екзотичним садом у мурах.

Від осьової вулички додатково огородженого й охоронюваного котеджного мікрорайону на 18 ділянок до гаража «середземноморської вілли» заїжджають доріжкою, вимощеною сучасною гранітною бруківкою, повз веселі квітнички й доріжки.
Побілений вапном паркан, фактурно вимурований із місцевого каменю, слугує оздобним обрамленням цьому будинку, який не намагається будь-що «видаватися», а по-справжньому «є» гармонійною оселею для своїх господарів.

Та й господарі особняка не прагнуть когось вразити своїм будинком, розбудовуючи його вглиб та заввишки заради додаткових метрів корисної площі. Як не дивно в наш час, але цих господарів абсолютно не бентежить, що будинок із фасаду сприймається за одноповерховий, хоча насправді він має ефектну мансарду, але не має ані цокольного приміщення, ані підвалу. Через геологічну особливість ділянки – високий рівень ґрунтових вод – від пивниці мешканцям довелося відмовитися, однак з цього приводу ніхто не сумує, натомість усі тішаться, що живуть, відчуваючи природну енергетику землі. Проект будинку розробляв архітектор Віктор Русанюк, ПМП фірма «Інвіта».

Архітектор намагався створити простий і комфортний дім, не використовуючи ідею «палаців». На його думку, створити проект дому, означає зрозуміти суть його мешканця, адже дім для нього є своєрідною «мушлею равлика». Архітектор на певний час мав перевтілитися в людину, яка мешкатиме у цьому домі, з’ясувавши та зрозумівши таким чином характерні саме їй потреби, функції та емоції. Дуже важливо зрозуміти також, що замовник вважає ідеалом комфорту.
Разом із власницею житла Віктору Русанюку вдалося знайти симбіоз її смаку, потреб, емоцій та амбіцій у поєднанні з власним баченням архітектури житла.

Проте залитий фундамент стояв рік, аж доки власниця ділянки не перейшла з сім’єю мешкати в орендовану квартиру, продавши власну. І буквально за 9 місяців (рекорд як на українські мірки) народилося це світле чудо: вілла, в якій почуваєшся, немов на середземноморському узбережжі. Кілька горизонтальних ліній на зовнішньому тиньку по фасаду і майже точною римою до них є горизонтальні жалюзі на вікнах: чим не каталонська специфіка. Такими простими бувають тільки органічна краса та геніальність!

Допоміг досягнути такої оригінальної стилізації дизайнер Роман Горегляд, котрий не тільки в Україні, а й в Іспанії працює над декорацією житла. «Первісну ескізну пропозицію розробляли для лісового будиночка, але вона втілена архітектором тут. Коли я приїхав із Іспанії, цей будинок вже був споруджений. Я долучився на стадії вирішення фактур, колірної гами та деяких матеріалів, при цьому відкинув новомодні заморочки, які клієнтам впарюють під маркою «феншуя», хоч насправді такого поняття в архітектурі не існує», – усміхається дизайнер, іспанський досвід якого у цьому проекті придався щонайдоречніше.

Роман Горегляд на піренейський штиб (щоправда, без жодних мармурових плит!) оформив у мурованому із місцевого «черепашника» паркані рустиковану хвіртку та ворота із спеціально зістареного заліза та дерева, а також облаштовану всіма можливими комунікаціями сучасної літньої кухні простору терасупатіо будинку з боку внутрішнього подвір’я із видом на фруктовий садгород та окремо поставлену у глибині ділянки сауну із коптильнею при комині. Кам’яне мурування паркану невимушено «перегукується» фактурою із несучими елементами тераси, комином лазневого закутка, а всередині хати – із комином каміна.

Іще одна фактурна декорація – оздоблення біленими дерев’яними цурпалками (відчувається, що дизайнер шанує природну красу відколу деревини як одного із найекологічніших будівельних матеріалів) напівкруглої стіни вестибулю, до котрого потрапляєш вхідними дверима до будинку через невеличкі сіни із вішаками. Обабіч цього мініатюрного передпокою – дві авторські інсталяції із старожитностей. Що ж – як рустика, то рустика! Проте у сучасному інтер’єрі ступи й залізні праски та сокири – лишень акценти за принципом контрасту: колись вони були ужитковими реами, а тепер – естетичні елементи концептуальної скульптури.

До вестибулю праворуч виходять також двері з гаражу та ванної кімнати із невеличким віконцем. Освітлено вестибуль, домінантою якого є широкі сходи нагору із ясного дерева, вікнами та заскленими дверима на вже згадану терасу-патіо – основний елемент усіх середземноморських будинків. До слова, тераса – улюблене місце мешканців і цього котеджу, саме сюди запрошує господиня своїх приятельок на середземноморські кулінарні посиденьки після зелених толок у саду.

Ліворуч від входу в будинок за двома круглими колонами, обплетеними пакльовими мотузками для зручності видряпування домашнього улюбленця кота Оскара, розпочинається вітальня, прикрашена малярськими полотнами, деякі із картин – авторства близьких знайомих родини. Перехід до відпочинкової зони зі шкіряним диваном, перед телевізором, каміном, скляними шафками для сувенірів і колекцій фотографій, комп’ютерним столиком та оазами вазонів, сигналізує заміна підлогових кахлів дощаною долівкою, тоді як у зоні кухні знову настелено практичну кахляну плитку.

Робоча зона кухні також не виказує схильності господині до гігантоманії, усе тут розташовано компактно й зручно: холодильник, газова плита із вентиляційним витягом над нею, посудомийна машина, духова та мікрохвильова шафи, двоконтурний котел. Та все перелічене не привертає до себе надмірної уваги, порівняно із тим, як це робить центральний елемент кухні – мурована із цегли та побілена вапном мийка, із вбудованими шафками та поличками та зі зручною дерев’яною стільницею, до якої приставлено обідній стіл та стільці із хромованими спинками. У тон до металу – а хромовано-сатинових поверхонь на кухні не злічити – підлога із сірої плитки. Над усім цим зі стелі нависає дзвоном креатив дизайнера – великий індустріальний світильник, довкола котрого сушаться на підвісній решітці сковорідки, черпаки й шумівки, серед яких іронічним нагадуванням про Іспанію в зелених стеблах ліан із вазонків заплутався справжній пахучий огузочок сиров’яленої ковбаси іспанського виробництва!

У рамі вікна із кухонної зони – сад, на тлі якого на підвіконні вишикувались у ряд орхідеї.
Дрібними прикрасами, які милують око, є сувеніри, що їх господиня привезла із подорожей у понад три десятки країн Азії, Європи та Африки.
«Основа класичної вбудованої кухні зроблена із традиційної цегли. Жодної екзотики! Тільки камінь, розчин, цегла, дерево, тиньк, вапно, залізо. Колірна гама – авторська розробка, а всю техніку та кухонне начиння замовляли у варшавських салонах «ІКЕА». Загалом застосовану до цього будинку стилістику можна означити як ф’южн – мікс різних стилів: це й мінімалізм, і лофт, і рустика, й еко», – пояснює Роман Горегляд, який також керував брукуванням садових доріжок та опорядженням банного комплексу.

На перехрещенні стилю індастріал та мінімалізму створив дизайнер і світильник над сходами до мансарди, декоративною окрасою якої стали дахові несучі конструкції, що їх господарі вирішили не зашивати, – такими вони виглядають цікавими! «Із власницею було повне порозуміння, будь-яку ідею вона підхоплювала й розвивала із великим смаком, адже своє помешкання треба робити, вкладаючи туди всю душу. Що більша участь господаря у співпраці з дизайнером, то теплішою буде психологічна атмосфера в оселі. Саме цей будинок теплий і приємний через те, що тут живуть люди, які збудували його для себе, виявивши як високі організаторські здібності, так і смак в оформленні», – каже Роман Горегляд.
На мансардному поверсі розташувалися три спальні (для господарів, сина та гостей), два санвузли й загальний хол.

Кімната для хлопця, який захоплюється музикою, графікою, фотографією та відео, слугує водночас і спальнею, і кабінетом, і студією, на вмеблюванні якої позначився скандинавський дизайн. Окремо декорувати цю кімнату не було сенсу, бо предмети захоплення юнака самі по собі є неабиякими декоративними елементами. Чого лише варта колекція національних ударних інструментів, зібрана під час маминих подорожей різними країнами!

Гостьова кімната набула ефектного вигляду завдяки пофарбуванню стін. Дизайнер використовувати шпалери не любить, віддає перевагу чистим пофарбованим стінам, бо в Європі гладкі фактури вигладжених поверхонь із насиченим забарвленням зараз вельми популярні.
Нетривіальна геометрія спальні господині дала змогу розмістити широке ліжко в глибокому алькові, а у зоні денного освітлення встановити меблевий гарнітур із шафи й комода, декорованих авторським розписом, квітковий сюжет котрого почерпнули із картини, в тон до якої підібрали килимок. Палітра цієї кімнати: біле, чорне та яскравий «тюльпанний» акцент. Світильники та книжкові полиці – у стилі мінімалізму.

Від спальні господарів через гардеробну кімнату, освітлену даховими вікнами, можна вийти до ванни, стилістично об’єднаної розвитком теми доміно синьої кахляної підлоги у поєднанні із деревом.
У ванній кімнаті авторству дизайнера належить задум конструкції відкритого душового кутка, дзеркала та стільниці. А для декорації цього водно-релаксного комплексу придалася колекція морських камінців та мушель, яку за роки мандрів зібрала господиня. Тож увесь цей антураж створює особливий середземноморський клімат і тут.

Текст Марти Гартен
Фото Ігоря Садового
Благодарим за предоставленный материал редакцию журнала Real Home